самопросвічувальний

[sɑmoprosʋit͡ʃuʋɑlʲnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Який має властивість світитися власним світлом, без зовнішнього джерела освітлення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самопросвічувальний, р. самопросвічувального, д. самопросвічувальному, з. самопросвічувального, о. самопросвічувальним, м. самопросвічувальнім

Більше записів