світитися

[sʋitɪtɪsjɑ] Дієслово

Буква:С

Значення

Випромінювати власне світло, бути джерелом світла.
Відбивати світло, лишатися видимим завдяки світлу, що падає з іншого джерела.
Перен. Виражати якесь почуття, стан (радість, щастя тощо), ставати яскравим, променистим (про очі, обличчя).
Перен. Бути помітним, виділятися серед іншого.

Граматичні форми:

я свічуся, ти світишся, він світиться, ми світимося, ви світитеся, вони світяться

і жодної зорі лиш доторки тернові
і де ще той ліхтар чи світиться йому
подряпини легкі падіння варте крові
і навіть без надій

— Юрій Андрухович
— Дурненький ти ще, а вже совітуєш, — сказала необидно. — Всі люди красиві, як добрі. — Ішла вона легко, світилася. І одно поглядала на мене збоку.

— Василь Симоненко
Дивіться, гляньте: мій — то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

— Микола Вінграновський