Значення
-
Властивість живого організму, тканини або клітини відновлювати втрачені частини, забезпечувати постійне оновлення своєї структури в процесі життєдіяльності.
-
(Переносно) Здатність системи, організації, колективу тощо внутрішніми силами та ресурсами оновлюватися, удосконалюватися, адаптуватися до нових умов без зовнішнього втручання.
-
(У психології та саморозвитку) Активний, свідомий процес особистісного розвитку, набуття нових знань, навичок та якостей, спрямований на внутрішнє оновлення та самовдосконалення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопоновлення, р. самопоновлення, д. самопоновленню, з. самопоновлення, о. самопоновленням, м. самопоновленні, к. самопоновлення