1. (у техніці, кібернетиці) Властивість системи автоматично змінювати свої параметри або структуру для досягнення оптимального режиму роботи в умовах змінних зовнішніх факторів без зовнішнього втручання.
2. (у психології, педагогіці) Здатність особистості до самостійної корекції своєї поведінки, емоційних реакцій або навчальної діяльності з метою ефективнішого пристосування до нових вимог або ситуацій.
3. (у біології) Автоматична адаптація організму або його окремих систем до змін у навколишньому середовищі завдяки внутрішнім механізмам саморегуляції.