Древослів

Словник Української Мови

самопевний

[sɑmopɛʋnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

Такий, що не викликає сумнівів, безумовний, безперечний; очевидний, безсумнівний.
(Про людину) Такий, що впевнений у собі, своїх силах, знаннях; самонадійний.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самопевний, р. самопевного, д. самопевному, з. самопевного, о. самопевним, м. самопевнім

Більше записів