1. Стан невпевненості, коли людина не може прийняти остаточне рішення або зробити беззаперечний висновок через недостатність фактів, знань або протиріччя в думках; вагання, недовір’я.
2. (у філософії) Методологічний принцип, що полягає в утриманні від остаточних суджень з метою пошуку беззаперечних, достовірних підстав для пізнання.