Значення
-
Стан невпевненості, коли людина не може прийняти остаточне рішення або зробити беззаперечний висновок через недостатність фактів, знань або протиріччя в думках; вагання, недовір’я.
-
(у філософії) Методологічний принцип, що полягає в утриманні від остаточних суджень з метою пошуку беззаперечних, достовірних підстав для пізнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сумнів, р. сумніву, д. сумнівові, з. сумнів, о. сумнівом, м. сумніві, к. сумніве