самоперемикання

[sɑmopɛrɛmɪkɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

(у техніці, електроніці) Автоматичний перехід пристрою, системи або режиму їх роботи з одного стану в інший, що відбувається завдяки внутрішнім процесам без зовнішнього втручання.
(у психології, когнітивних науках) Здатність свідомості миттєво переключати увагу, фокус або режим мислення між різними завданнями, внутрішніми станами або когнітивними процесами.
(у біології, фізіології) Автономна зміна функціонального стану клітини, тканини чи організму, що регулюється внутрішніми механізмами зворотного зв’язку.

Граматичні форми:

н. самоперемикання, р. самоперемикання, д. самоперемиканню, з. самоперемикання, о. самоперемиканням, м. самоперемиканні, к. самоперемикання