1. (фіз.) Здатний до самоперемагнічування — набувати залишкової намагніченості після дії зовнішнього магнітного поля.
2. (перен., рідк.) Такий, що має властивість самопідтримуватися, самопосилюватися або зберігати сталий внутрішній стан без зовнішніх впливів.