Значення
-
(філософія, релігія) Внутрішній, часто споглядальний процес, спрямований на повне відчуження власної волі, інтересів та особистості заради служіння вищій ідеї, абсолюту або Богу; самозречення, аскетичне самопожертвування.
-
(психологія, педагогіка) Свідома та цілеспрямована діяльність з передачі власного досвіду, знань, навичок або духовних цінностей іншій особі або групі, що часто розглядається як форма самовдосконалення або виконання місії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопередавання, р. самопередавання, д. самопередаванню, з. самопередавання, о. самопередаванням, м. самопередаванні, к. самопередавання