1. (філософія, психологія) Процес або акт добровільного й усвідомленого передавання самого себе, своєї сутності, енергії чи уваги зовнішньому об’єкту, іншій особі, ідеї чи вищій меті; самовіддача.
2. (право) Спеціальна процедура, за якою суб’єкт (наприклад, держава) одночасно виступає передавачем і одержувачем прав, обов’язків або майна в рамках однієї юридичної угоди.