Значення
-
(філософія, психологія) Процес або акт добровільного й усвідомленого передавання самого себе, своєї сутності, енергії чи уваги зовнішньому об’єкту, іншій особі, ідеї чи вищій меті; самовіддача.
-
(право) Спеціальна процедура, за якою суб’єкт (наприклад, держава) одночасно виступає передавачем і одержувачем прав, обов’язків або майна в рамках однієї юридичної угоди.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самопередання, р. самопередання, д. самопереданню, з. самопередання, о. самопереданням, м. самопереданні, к. самопередання