самоосудження

Значення

1. Психологічний стан або процес, при якому особа внутрішньо звинувачує, критикує або засуджує саму себе за вчинки, думки або риси характеру, що суперечать її власним моральним принципам або соціальним нормам; форма самокритики, що має деструктивний відтінок.

2. У релігійному (переважно християнському) контексті — добровільне визнання своєї гріховності та недосконалості перед Богом, що розглядається як перший крок до каяття та духовного очищення.

Правопис та відмінювання