Значення
-
Критичне ставлення до власних вчинків, думок або почуттів; осуд самим собою своїх помилок, недоліків або провин.
-
У філософії та психології — внутрішня моральна оцінка власної поведінки, що виникає в результаті порівняння своїх дій з прийнятими етичними нормами та ідеалами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоосуд, р. самоосуду, д. самоосудові, з. самоосуд, о. самоосудом, м. самоосуді, к. самоосуде