самоопанування

[sɑmoopɑnuʋɑnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Здатність людини контролювати свої емоції, почуття, бажання та вчинки за допомогою волі та розуму, особливо в стресових або конфліктних ситуаціях.

  2. Вольове явище, що полягає у свідомому придушенні або обмеженні миттєвих імпульсів, афектів для досягнення поставленої мети або дотримання соціальних норм.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоопанування, р. самоопанування, д. самоопануванню, з. самоопанування, о. самоопануванням, м. самоопануванні, к. самоопанування

Більше записів