самоохорона

1. Організована діяльність громадян з метою захисту життя, здоров’я, прав та законних інтересів, громадського порядку від протиправних посягань, що здійснюється на добровільних засадах у межах, встановлених законом.

2. Історично: добровільні озброєні формування, створені для захисту населення та підтримання порядку на певній території, особливо в періоди соціальних потрясінь або війни (наприклад, у період Української революції 1917–1921 років).

3. (У біології, медицині) Сукупність захисних механізмів організму, спрямованих на збереження його цілісності та функціонування, самозбереження.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |