самоочевидний
[sɑmoot͡ʃɛʋɪdnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Такий, що не потребує додаткових доказів чи пояснень, оскільки є абсолютно зрозумілим, безсумнівним і випливає з самої суті речі; очевидний сам собою.
-
(У філософії) Поняття, істина або принцип, які є безпосередньо зрозумілими розуму без необхідності логічного обґрунтування чи емпіричного підтвердження; аксіоматичний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоочевидний, р. самоочевидного, д. самоочевидному, з. самоочевидного, о. самоочевидним, м. самоочевиднім