самообмежування

1. Свідме та добровільне обмеження власних потреб, бажань або дій з метою досягнення певної цілі, самовдосконалення або дотримання принципів.

2. Властивість характеру або поведінка, що проявляється в умінні контролювати свої імпульси, відмовлятися від чогось заради чогось важливішого.

3. (У політиці, міжнародних відносинах) Добровільний відхід від використання повного спектру наявних можливостей, сил або ресурсів, часто з метою запобігання конфлікту або демонстрації доброї волі.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |