Значення
-
Свідме та добровільне обмеження власних потреб, бажань або дій з метою досягнення певної цілі, самовдосконалення або дотримання принципів.
-
Властивість характеру або поведінка, що проявляється в умінні контролювати свої імпульси, відмовлятися від чогось заради чогось важливішого.
-
(У політиці, міжнародних відносинах) Добровільний відхід від використання повного спектру наявних можливостей, сил або ресурсів, часто з метою запобігання конфлікту або демонстрації доброї волі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самообмежування, р. самообмежування, д. самообмежуванню, з. самообмежування, о. самообмежуванням, м. самообмежуванні, к. самообмежування