Значення
-
Назва, яку народ, етнічна група або соціальнаспільнота використовує для позначення себе самостійно, відмінна від назв, що вживаються іншими народами чи в офіційних контекстах (наприклад, “українці” — самоназва, а “русини” — історична етнонімія).
-
Власна назва, яку мова отримала від носіїв цієї мови (наприклад, “українська мова”, “Deutsch” для німецької).
-
Внутрішня назва, яку певна організація, група або товариство дає самій собі, часто відображає її самоідентифікацію або ідеологічну платформу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоназва, р. самоназви, д. самоназві, з. самоназву, о. самоназвою, м. самоназві, к. самоназво