1. Військовий термін для позначення системи наведення ракети, яка самостійно, без зовнішнього керування, наводиться на ціль за допомогою власних давачів (наприклад, теплової, радіолокаційної чи оптико-електронної головки самонаведення).
2. Пристрій або механізм, що забезпечує такий принцип наведення боєприпасу (керованої ракети, бомби, снаряда) на ціль.