Значення
-
Військовий термін для позначення системи наведення ракети, яка самостійно, без зовнішнього керування, наводиться на ціль за допомогою власних давачів (наприклад, теплової, радіолокаційної чи оптико-електронної головки самонаведення).
-
Пристрій або механізм, що забезпечує такий принцип наведення боєприпасу (керованої ракети, бомби, снаряда) на ціль.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонавід, р. самонаводу, д. самонаводові, з. самонавід, о. самонаводом, м. самонаводі, к. самонаводе