1. (військ.) Принцип роботи керованих ракет, снарядів тощо, при якому система наведення автоматично визначає місцезнаходження цілі та коригує траєкторію польоту без зовнішнього керування, зазвичай за допомогою власних датчиків (наприклад, теплової, радіолокаційної чи оптичної головки самонаведення).
2. (перен.) Внутрішня здатність орієнтуватися на певну мету, ідею чи об’єкт; автоматичне спрямування уваги, зусиль або діяльності в потрібному напрямку.