Значення
-
Фізичне явище, при якому тіло (матеріал) набуває магнітних властивостей без впливу зовнішнього магнітного поля, зазвичай внаслідок впорядкованої орієнтації власних магнітних моментів атомів або доменів.
-
У техніці — процес виникнення залишкової намагніченості в феромагнетиках після припинення дії зовнішнього поля або в результаті внутрішніх механічних, температурних чи інших впливів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самонамагнічування, р. самонамагнічування, д. самонамагнічуванню, з. самонамагнічування, о. самонамагнічуванням, м. самонамагнічуванні, к. самонамагнічування