1. Фізичне явище, при якому тіло (матеріал) набуває магнітних властивостей без впливу зовнішнього магнітного поля, зазвичай внаслідок впорядкованої орієнтації власних магнітних моментів атомів або доменів.
2. У техніці — процес виникнення залишкової намагніченості в феромагнетиках після припинення дії зовнішнього поля або в результаті внутрішніх механічних, температурних чи інших впливів.