Значення
-
Жінка або дівчина, яка надмірно високої думки про себе, вирізняється самозакоханістю та егоїзмом; жінка, що прагне постійної уваги та захоплення з боку оточуючих.
-
(розм.) Квітка або рослина, народна назва якої вказує на її витончену, привабливу зовнішність, що ніби “любить себе” (напр., нарцис, амариліс).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самолюбка, р. самолюбки, д. самолюбці, з. самолюбку, о. самолюбкою, м. самолюбці, к. самолюбко