самоліквідуючий
[sɑmolikʋidujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який здатний до самоліквідації; такий, що сам себе ліквідує, припиняє власне існування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоліквідуючий, р. самоліквідуючого, д. самоліквідуючому, з. самоліквідуючого, о. самоліквідуючим, м. самоліквідуючім