Значення
-
У граматиці: категорія, що виражає відношення висловлювання до дійсності з точки зору часу та модальності (реальності, можливості, бажаності тощо), що робить речення комунікативно завершеним; найважливіша ознака речення як синтаксичної одиниці.
-
У логіці та семантиці: властивість висловлювання бути істинним або хибним; здатність виражати судження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. предикативність, р. предикативності, д. предикативності, з. предикативність, о. предикативністю, м. предикативності, к. предикативносте