самоліквідований
[sɑmolikʋidoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про організацію, об’єднання, установу) Такий, що припинив свою діяльність самостійно, за власним рішенням, без зовнішнього втручання чи офіційного розпуску.
-
(перен., про явище, стан) Такий, що зник, припинив існування внаслідок власних внутрішніх причин, суперечностей або неможливості подальшого функціонування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоліквідований, р. самоліквідованого, д. самоліквідованому, з. самоліквідованого, о. самоліквідованим, м. самоліквідованім