Значення
-
Людина, яка схильна до самовихваляння, любить говорити про свої (часто вигадані) успіхи та переваги; хвалько, хвастуни́к.
-
(у літературі, фольклорі) Персонаж-носій риси невиправданого самовихваляння, часто з комічним ефектом; тип хвалька.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самохвал, р. самохвала, д. самохвалові, з. самохвала, о. самохвалом, м. самохвалі, к. самохвал