самокеруючий
[sɑmokɛrujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який здійснює керування самим собою, своїми процесами без зовнішнього втручання; автономний.
-
У техніці: що має здатність автоматично підтримувати заданий режим роботи, траєкторію руху тощо за допомогою вбудованих засобів управління та контролю.
-
Про організацію, громаду тощо: який самостійно вирішує свої внутрішні справи, здійснює самоврядування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самокеруючий, р. самокеруючого, д. самокеруючому, з. самокеруючого, о. самокеруючим, м. самокеруючім