самоіндукований
[sɑmoindukoʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у фізиці, електротехніці) такий, що виникає або зумовлений самоіндукцією, тобто індукцією електрорушійної сили в провіднику внаслідок зміни власного магнітного поля при зміні сили струму в ньому (наприклад: самоіндукована електрорушійна сила).
-
(у психології, медицині) такий, що викликаний власними свідомими або несвідомими діями, впливом, самовнушенням (наприклад: самоіндукований транс).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоіндукований, р. самоіндукованого, д. самоіндукованому, з. самоіндукованого, о. самоіндукованим, м. самоіндукованім