Древослів

Словник Української Мови

самогубець

[sɑmoɦubɛt͡sʲ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Той, хто навмисно позбавляє себе життя; самогубця.

  2. (переносно) Той, хто своїми діями, поведінкою, поглядами свідомо руйнує себе, своє становище, репутацію тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самогубець, р. самогубця, д. самогубцеві, з. самогубця, о. самогубцем, м. самогубцеві, к. самогубцю

Більше записів