1. (у фізиці та астрофізиці) Властивість масивних об’єктів (зоря, планети, галактики) створювати гравітаційне поле власною масою, що призводить до їх стиснення під дією власного тяжіння.
2. (у фізиці) Гравітаційна взаємодія частин одного й того ж масивного тіла між собою, що обумовлює його стійкість або колапс.