Значення
-
(у фізиці та астрофізиці) Властивість масивних об’єктів (зоря, планети, галактики) створювати гравітаційне поле власною масою, що призводить до їх стиснення під дією власного тяжіння.
-
(у фізиці) Гравітаційна взаємодія частин одного й того ж масивного тіла між собою, що обумовлює його стійкість або колапс.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самогравітація, р. самогравітації, д. самогравітації, з. самогравітацію, о. самогравітацією, м. самогравітації, к. самогравітаціє