Значення
-
У філософії та теології — абсолютна самодостатність, незалежність і самопородженість Бога або абсолютного буття, яке існує в силу самої своєї природи і не потребує для свого існування жодної зовнішньої причини чи субстрату.
-
У психології та соціальних науках — властивість особистості, що полягає в її здатності до самовизначення, автономного існування та розвитку, незалежного від зовнішніх впливів і детермінант.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодуальність, р. самодуальності, д. самодуальності, з. самодуальність, о. самодуальністю, м. самодуальності, к. самодуальносте