самодуальність

1. У філософії та теології — абсолютна самодостатність, незалежність і самопородженість Бога або абсолютного буття, яке існує в силу самої своєї природи і не потребує для свого існування жодної зовнішньої причини чи субстрату.

2. У психології та соціальних науках — властивість особистості, що полягає в її здатності до самовизначення, автономного існування та розвитку, незалежного від зовнішніх впливів і детермінант.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |