Значення
-
Властивість людини, яка полягає в її здатності задовольняти свої потреби, досягати цілей та реалізовувати себе без значної зовнішньої допомоги, опори чи схвалення; внутрішня незалежність, автономність особистості.
-
Стан, коли об’єкт (система, організація, суспільство тощо) володіє всіма необхідними ресурсами, властивостями або якостями для існування та функціонування без зовнішніх втручань або постачання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодостатність, р. самодостатності, д. самодостатності, з. самодостатність, о. самодостатністю, м. самодостатності, к. самодостатносте