Значення
-
(психол.) Процес або стан, коли особа зосереджує увагу на власних думках, переживаннях, відчуттях або фізичних станах, часто супроводжується їх детальним аналізом або рефлексією; самоспостереження, інтроспекція.
-
(мед., психіатр.) Патологічна схильність до надмірного фіксування уваги на своїх, часто неприємних, фізіологічних процесах, симптомах або відчуттях, що може бути ознакою деяких психосоматичних розладів або іпохондрії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодотикання, р. самодотикання, д. самодотиканню, з. самодотикання, о. самодотиканням, м. самодотиканні, к. самодотикання