Значення
-
Властивість системи, структури або формальної теорії, за якої вона містить механізми для власного розширення, уточнення або створення нових правил і понять без необхідності звернення до зовнішніх джерел.
-
У логіці та математиці — характеристика формальної системи, здатності до визначення або породження власних семантичних елементів (наприклад, істинності власних формул) у межах своєї ж структури.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодоповнювальність, р. самодоповнювальності, д. самодоповнювальності, з. самодоповнювальність, о. самодоповнювальністю, м. самодоповнювальності, к. самодоповнювальносте