Значення
-
(у психології) процес або стан, при якому людина звинувачує, критикує або докоряє саму себе за вчинки, помилки чи недоліки.
-
(у літературі та мистецтві) художній прийом або тема, що розкриває внутрішні докори, муки сумління та самосуд персонажа.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самодокір, р. самодокору, д. самодокорові, з. самодокір, о. самодокором, м. самодокорі, к. самодокоре