самодержиця

[sɑmodɛrʒɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Жінка-самодержець, верховна правителька, яка має необмежену монархічну владу; автократка.

  2. (переносно) Жінка, яка самостійно та незалежно керує своїм життям, долає труднощі без сторонньої допомоги; та, що є господинею своєї долі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самодержиця, р. самодержиці, д. самодержиці, з. самодержицю, о. самодержицею, м. самодержиці, к. самодержице

Більше записів