Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова «приводити»; наведення чого-небудь у певний стан або положення, пристосування до чогось.
2. У техніці — сукупність механізмів, що передають рух від двигуна до робочих органів машини; трансмісія.
3. У лінгвістиці — процес або результат утворення граматичних форм слів (відмінкових, особових тощо).
Приклад 1:
Причому, процедура приводження була дуже коротка, а процедура виводження дуже довга. Приведеного просто пхали в камеру та й уже, а щоб вивести людину, треба було відбути досить довгу мороку — спершу в кормушку встромлялася голова оперативника й шипіла «на Бе», «на Ме», а тоді йшла по камері хвиля відгуків — всі, хто був «на Бе» чи «на Ме», говорили свої прізвища, так поки хвиля не натрапляла на потрібне прізвище, немов на каменюку, й зупинялася від голосу оперативника: — «Давай збирайся на допрос!» або «Давай з вещами!» Тоді людина видиралася одчайдушне з гливкої саламахи, немов муха з макітри липкої меляси, обриваючи на собі решту лахміття, мокрого від поту, й випадала в коридор з «вещами» чи без «вещей».
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”