самоблокувальний
[sɑmoblokuʋɑlʲnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(про механізм, пристрій, систему) Такий, що автоматично блокує, фіксує себе або свої елементи в певному положенні або стані для запобігання руху, зсуву, розмиканню тощо, часто без додаткових зовнішніх дій.
-
(у техніці, зокрема про різьбове з’єднання) Такий, що за рахунок особливої конструкції (наприклад, спеціального профілю, матеріалу) самотужки запобігає самовільному відгвинчуванню чи роз’єднанню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоблокувальний, р. самоблокувального, д. самоблокувальному, з. самоблокувального, о. самоблокувальним, м. самоблокувальнім