самоблокувач

[sɑmoblokuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Пристрій або механізм, що автоматично блокує певну систему, вузол або функцію для запобігання аварії, нештатної роботи або несанкціонованого використання, часто спрацьовуючи за певних умов без зовнішнього втручання.

  2. У військовій справі — захисний пристрій в озброєнні (наприклад, в артилерійських системах), що автоматично запобігає пострілу або іншій небезпечній дії при незакритому або ненадійно закріпленому затворі, казеннику тощо.

  3. У техніці безпеки — механічний або електронний пристрій, що вимикає або робить неможливим функціонування машини, верстата чи устаткування при порушенні правил експлуатації або виникненні небезпечної ситуації.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. самоблокувач, р. самоблокувача, д. самоблокувачеві, з. самоблокувач, о. самоблокувачем, м. самоблокувачеві, к. самоблокувачу

Більше записів