1. Представники стародавнього народу, що населяв Самарію (область в центральній частині Палестини) після ассирійського завоювання Ізраїльського царства; в юдейській традиції вважалися етнічно та релігійно змішаною спільнотою, відносини з якою були обмеженими.
2. Послідовники релігійної громади, що збереглася донині в Ізраїлі та Палестині, які сповідують власну версію юдаїзму, визнають авторитет П’ятикнижжя Мойсея, але не приймають інші книги Танаху та юдейський усний закон (Талмуд).
3. У переносному значенні — люди, які з готовністю допомагають іншим, особливо незнайомцям або тим, хто опинився у скруті (за поширеним біблійним сюжетом про доброго самаритянина).