1. Етнічно-релігійна група, що мешкала в Самарії (центральна частина Палестини) після ассирійського завоювання Ізраїльського царства (VIII ст. до н.е.), яка сповідувала власну версію юдаїзму, визнаючи лише П’ятикнижжя Мойсея та маючи храм на горі Гарізім.
2. У переносному значенні — людина, яка милосердно та безкорисливо допомагає комусь у скруті, стражданні (за біблійною притчею про милосердного самарянина).