1. У лінгвістиці та семіотиці — мінімальна, неподільна одиниця ритуальної поведінки або ритуального тексту, що має власне стале значення в межах певної ритуальної системи; аналог мовної морфеми в ритуалі.
2. У культурології та антропології — стандартизована, стереотипна дія, жест, словесна формула або предмет, що виконує певну символічну функцію в структурі ритуалу і є носієм його культурного сенсу.