Словник Української Мови
Буква
1. У Стародавній Греції та Римі — учитель красномовства, професійний оратор, який викладав риторику та писав промови для інших.
2. Людина, яка володіє ораторським мистецтвом, майстер промови; красномовець.
3. Заст. Учений богослов, проповідник у православних духовних школах (академіях) у XVII—XVIII ст.
Приклад 1:
7 Безбожник Феодор — очевидно, мається на увазі згадуваний у «Риториці» Арістотеля ритор. 8 М у д р ы й Зенон — Зенон з Кітієна (бл.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Римський ритор Квинтилліан у І ст.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”