ритор

1. У Стародавній Греції та Римі — учитель красномовства, професійний оратор, який викладав риторику та писав промови для інших.

2. Людина, яка володіє ораторським мистецтвом, майстер промови; красномовець.

3. Заст. Учений богослов, проповідник у православних духовних школах (академіях) у XVII—XVIII ст.