Значення
-
Видавати протяжний скрипучі звуки, повільне рипання (про двері, підлогу, колісницю тощо).
-
Розмовно. Говорити щось невиразно, бурмотіти, воркотіти (часто з невдоволенням).
-
Розмовно. Повільно та з труднощами рухатися, тягтися (про транспорт або натовп).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я рипотію, ти рипотієш, він рипотіє, ми рипотіємо, ви рипотієте, вони рипотіють