Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Невеликий відкритий мішечок, торбинка, зазвичай з тканини, для зберігання або перенесення дрібних речей, харчів (наприклад, тютюну, крупів).
2. (діал.) Міра сипких тіл (переважно зерна), що дорівнювала приблизно 1/4 відра (близько 3 літрів).
3. (діал., заст.) Частина одягу, елемент головного убору у вигляді невеликої торбинки або кишені для зберігання грошей або дрібниць.
Приклад 1:
В хаті було тихо, тільки в печі на жару шкварчала ринка з вишкварками так сердито та голосно, неначе кричало десять бабів разом, вхопившись за коси. Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, ґеґотало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, скреготало, а далі ніби завило: ґвалт, ґвалт, ґвалт!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”