1. Який має окови, закутий у кайдани, пута.
2. Переносно: обмежений, несвобідний, позбавлений можливості вільно діяти або рухатися.
3. У поетичному вживанні: покритий, вкритий чимось твердим, що сковує (наприклад, окутий льодом).
окутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Невольнича муза ~252 ÇÍÀÊÈ ÇÎIJÀÊÓ ÇÂÅÐÒÀÍÍß перестріває сонце дванадцять порадників у дванадцяти свічадах читає свою дорогу і ми також тягнемося підгледіти крихту тайни подруго виходиш здпід знаку Стрільця де тобі стелиться шлях куди вистрілює бірюзовим промінцем твій камінь окутий невільничою оправою і прозваний чомусь щастям 1. ÎÂÅÍ покірне моє вислухай кров що крильми тріпоче зі щастя але не вір язикові Тринадцять алогій 253~раз по раз блеє бо ще зелений квіти молоді зав’язуються волосок за волоском кучерявіє стать в небі здоєне молоко зсідається довірливі очі підуть за мною на край світу на забуті пасовища без нарікань 2.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |