рина

[rɪnɑ] Іменник

Буква:Р

Значення

  1. (історичне) Старовинна українська міра об’єму для сипучих тіл, різної величини залежно від регіону (наприклад, у Полтавській губернії дорівнювала приблизно 2 пудам жита).

  2. (історичне, діалектне) Дерев’яна посудина (ящик, діжка) певного об’єму, що використовувалась для вимірювання зерна, борошна та інших сипучих продуктів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. рина, р. рини, д. рині, з. рину, о. риною, м. рині, к. рино

Більше записів