ряндя

1. (іст.) Військова та адміністративна одиниця у Гетьманщині XVII–XVIII століть, що об’єднувала кілька сотень; територія, підпорядкована полковникові.

2. (іст.) Військовий підрозділ у козацькому війську, що відповідав полку; сукупність полків або окремий загін.

3. (перен., рідко) Велика, невпорядкована купа, натовп людей або безладне скупчення предметів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |