1. Великий дзвін, який використовувався в Україні в XVI–XVIII століттях для скликання населення на віче або для сповіщення про небезпеку (наприклад, напад ворога, пожежу).
2. Застаріла назва дзвону великого розміру, що має низький, гучний і протяжний звук; басовий дзвін.
3. У переносному значенні: про людину, яка голосно і багато говорить, кричить або плаче; базікало, горлан.