Значення
- (Історія) –
Великий дзвін, який використовувався в Україні в XVI–XVIII століттях для скликання населення на віче або для сповіщення про небезпеку (наприклад, напад ворога, пожежу).
- (Мистецтво) –
Застаріла назва дзвону великого розміру, що має низький, гучний і протяжний звук; басовий дзвін.
- (Лінгвістика) –
У переносному значенні: про людину, яка голосно і багато говорить, кричить або плаче; базікало, горлан.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рянда, р. рянди, д. рянді, з. рянду, о. ряндою, м. рянді, к. ряндо