Значення
- (Зоологія) –
(Про тварин, переважно птахів) Видавати різкі, короткі, повторювані звуки, часто високого тону; торохтіти, цокотіти.
- (Лінгвістика) –
(Розмовне, про людей) Говорити швидко, багато і без змісту; базікати, теревенити.
- (Техніка) –
(Розмовне, про механізми) Видавати рівномірний, дрібний стук або гуркіт під час роботи; тарахтіти.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я ряботіду, ти ряботідеш, він ряботіде, ми ряботідемо, ви ряботідете, вони ряботідуть