1. Стосується до рутенів — західнослов’янського народу, що мешкав у Середньовіччі на території сучасної Німеччини (між річками Заале та Ельба), або до їхньої мови та культури.
2. Історичний термін, що стосувався українських земель або населення (русинів) у складі Австро-Угорської імперії, а також греко-католицької церкви на цих територіях (напр., Рутенський королівський суд, Рутенська греко-католицька церква).
3. У західній історичній термінології — інколи вживався як синонім до «руський» або «український» для позначення територій та населення Київської Русі та ранньомодерної України.