рутенський

1. Стосується до рутенів — західнослов’янського народу, що мешкав у Середньовіччі на території сучасної Німеччини (між річками Заале та Ельба), або до їхньої мови та культури.

2. Історичний термін, що стосувався українських земель або населення (русинів) у складі Австро-Угорської імперії, а також греко-католицької церкви на цих територіях (напр., Рутенський королівський суд, Рутенська греко-католицька церква).

3. У західній історичній термінології — інколи вживався як синонім до «руський» або «український» для позначення територій та населення Київської Русі та ранньомодерної України.

Приклади:

Приклад 1:
Скільки пам’ятаю, перша стаття про Галичину, що я напечатав у Росії, була «Галицько-руський театр» в «С[анкт]-Петербургских ведомостях» 1867 р. Там я показав, які ілюзії мають в Росії, а власне, противники українства, коли радо говорять про «русский» театр і літературу в Галичині, бо той театр єсть, власне, коли не цілком український, то спеціально австро-рутенський, і що, коли поляки (як то було сначала) піднялись було проти того театру, то напались, власне, на українську літературу, котру б то «польська інтрига» протегує, по словам-московських централістів. Подібні ж думки докладніше розвив я в ряді статей «Письма с галицкой границы», напечатаних в тій же газеті в другій половині 1867 р. Також намітив я те, що потім з більшим матеріалом розвив у статтях «Вестника Европы» 1873 р.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”